ХАРЬКОВСКАЯ  НАУЧНАЯ
МЕДИЦИНСКАЯ  БИБЛИОТЕКА
  KHARKOV  SCIENTIFIC MEDICAL LIBRARY
Get Adobe Flash player

Режим работы

пн - пт  900 - 1800

обслуживание читателей - 1100- 1800

сб, вс - выходные

санитарный день -

последний рабочий день месяца

(читатели не обслуживаются)

Контакты

г. Харьков, пл. Поэзии, 5

ст.м. "Исторический музей"

тел./факс (057)731-25-36

E-mail: Этот адрес электронной почты защищен от спам-ботов. У вас должен быть включен JavaScript для просмотра.


"Харківська наукова медична бібліотека 150 років на службі медичної науки та охорони здоров'я (нариси історії)"

(Статья в "Медичній газеті" №9 от 15.05.2011г.)


Харківська наукова медична бібліотека - національне надбання України і завдяки своєму унікальному довідково-бібліографічному фонду, інформаційно-бібліографічній та видавничій участі в світовій системі інформаційної діяльності має історичне значення для всього наукового та культурного простору нашої держави.

В місті Харкові в 1861 році було всього 50 тисяч жителів. Навчальних закладів на той час в Харкові було 29; університет з 453 студентами, ветеринарне училище з 76 слухачами, духовна семінарія з 208 семінаристами, 2 чоловічі гімназії з 561 гімназистом, інститут шляхетних дівчат із 200 ученицями, 2 школи євангельсько-лютеранської церкви -15 хлопців та 73 дівчини, 2 повітових училища з 307 учнями, 2 приходських школи та інші. В цих навчальних закладах здобували освіту у вищих - 453, у середніх - 1045, у нижчих - 1221 осіб.

Грамотних у Харкові за переписом 1866 року (на 5 років пізніше, ніж було створено Медичне товариство і названа бібліотека) було 14772 чоловіки та 7384 жінки.

Це був час відміни кріпацтва, час розвитку природничих та медичних наук, час створення земської медицини, час первинного накопичення капіталу, реформ та розвитку громадянського суспільства.

28 славетних вчених, світочів науки, творців медицини майбутнього, будівничих 7 лікарень, Пастерівського інституту, Бактеріологічного інституту, Хіміко-мікроскопічного інституту, першого в світі Жіночого медичного інституту, видавців "Харківського медичного журналу" 9 липня 1861 року за ініціативою професорів Харківського університету Вільгельма Федоровича Грубе, вихідця з бідної сім'ї, "казенного воспитанника", Владислава Андрійовича Франковського, сироти з дитинства, та Семена Григоровича Риндовського, сина протоієрея, створили Харківське медичне товариство (ХМТ), затвердили його Статут, вибрали правління і заснували медичну бібліотеку. Першим бібліотекарем було призначено енергійного, ініціативного лікаря Зарубіна Івана Кіндратовича.

Бібліотеці приділялася особлива увага. В 1862 році на неї було витрачено 40% бюджету ХМТ. З 1863 року воно розпочало обмін виданнями з 30 університетами та товариствами, а в 1875 році - вже з 86 установами Росії та Європи.

В 1874 році бібліотекар - лікар Кедров Ніл Петрович склав та видав перший каталог бібліотеки "Опись книгам и журналам библиотеки Харьковского медицинского общества 1874 года". Каталог доповнювався та перевидавався кожні 5 років.

В 1878 році було розроблено та затверджено правила користування бібліотекою з 14 пунктів, які були надруковані у каталозі бібліотеки.

В 1883 році бібліотека вперше була застрахована у страховому товаристві "Россия" на 3000 карбованців, а в 1889 році - на 10000 карбованців. Страхувалася бібліотека в трьох різних компаніях, отримані щорічні страхові кошти витрачалися на придбання літератури.

В 1911 році, через 50 років від дня її заснування, бібліотека нараховувала 14820 екземплярів медичної літератури, отримувала 69 назв медичних журналів та газет російською мовою, 15 - французькою, 5 - англійською. Членів Товариства було всього 278 чоловік. Бібліотека набагато більшого Московського товариства лікарів в цей час нараховувала лише 8000 видань. (Для порівняння, в 2011 році бібліотека передплачує 65 назв вітчизняних журналів і ні одного іноземного).

Бібліотека зростала не лише за рахунок передплати та книгообміну. У формуванні дореволюційної медичної бібліотеки приймали безпосередню участь такі славетні лікарі того часу як Гіршман Л.Л., Франковський В.А., Шамов В.Н., Савченко В.І., Гордієнко Е.С., Данилевський В.Я., Крилов В.П., Свєтухін М.І., Кузнєцов А.Х. та багато інших. Це була справжня дореволюційна інтелігенція, патріоти, громадські діячі. Тоді суспільним ідеалом для багатьох була не знатність, не багатство, не нагле матеріальне збагачення безчесними та аморальними поступками, як сьогодні, а совість та мораль.

На кошти ХМТ в 1913 році архітектором Бекетовим М.М. була зведена будівля по вул.Пушкінській,14, яку зараз займає інститут мікробіології і імунології ім. І.І.Мечникова, з розкішними залами для засідань, читальними залами, кабінетами та спеціально спроектованим чотирьохярусним книгосховищем для фонду бібліотеки. Частина фонду нашої бібліотеки і зараз зберігається в цьому книгосховищі.

В радянські часи довго вирішувалося питання де організувати Українську державну медичну бібліотеку в Києві чи в Харкові. Навіть в журналі "Профілактична медицина" №8 за 1929 рік лікар Гельфанд Л.А. опублікував аналітичну статтю "Шляхи будівництва Української державної медичної бібліотеки й основної мережі медичних бібліотек УССР". Звичайно ж було вирішено її, як і столицю, створити також в Харкові.

В наказі Народного Комісаріату охорони здоров'я УРСР №7 від 8 грудня 1929 року було поставлене завдання: - "Для того, щоб сконцентрувати в одній великій бібліотечній установі розпорошені фонди медичної літератури й тим створити міцну базу для наукової роботи лікувально-профілактичних і наукових установ Наркомздоров'я УРСР - утворити в місті Харкові Українську державну медичну бібліотеку" (УДМБ). Розпорошені фонди медичної літератури складалися з націоналізованих бібліотек земств, реквізованих бібліотек "бувших", а також бібліотек університетів.

Були визначені основні завдання Української державної медичної бібліотеки:

а) збирати й переховувати всю медичну літературу СРСР, а також і потрібну іноземну літературу;

б) постачати своїми книжками інститути та інші медичні установи УРСР і зокрема Харкова;

в) провадити бібліографічну роботу з різних галузей медицини й розробляти українську медичну бібліографію, організовувати консультаційно-довідкову роботу для установ Харкова й УРСР;

г) керувати бібліотечно-бібліографічною роботою інститутів НКОЗ і інших медичних установ і координувати цю роботу в межах УРСР;

д) виконувати спеціальні завдання НКОЗ.

Для цього було організовано філіали бібліотеки в Донецьку, Києві, Одесі, Полтаві, Чернігові, Харкові. В 1930 році названі філіали вже були перетворені в державні медичні бібліотеки, а в Харкові створено обласну медичну бібліотеку, яка проіснувала до 1938 року, після чого її було об'єднано з УДМБ.

В 1930 році було "набуто" (так написано в звіті) бібліотеки багатьох медичних діячів, узаконено надходження обов'язкового примірника медичних видань УРСР в УДМБ, вперше в СРСР в УДМБ був організований відділ заочного абонементу. Була створена Центральна наукова книжкова база НКОЗУ, яка постачала медичну літературу в мережу медичних бібліотек. В 1931 році відкрито Консультаційне бібліографічне бюро УДМБ. Бюро проіснувало аж до 1992 року і було реорганізовано в науковий інформаційно-видавничий відділ бібліотеки. Розпочато інтенсивний книгообмін з іншими республіками та державами, створення "Зведеного каталогу медичної літератури бібліотек міста Харкова". В 1932 році в УДМБ була відкрита дворічна школа підготовки бібліотекарів для медичних бібліотек України.

Розпочавши таку грандіозну справу організації державних медичних бібліотек, держава не вирішувала, як і сьогодні не вирішує, питання про бібліотечні приміщення, особливо книгосховища. Розміщували бібліотеки в невеликих конфіскованих будинках "бувших", а дехто з них, як наприклад, Геймановичі: академік Олександр та професор Захар, професор Фабрикант Мойсей Борисович - члени ХМТ - самі відмовилися від своїх будинків, отримавши "Охоронні грамоти" на право проживання в 5 - 7 кімнатах.

Фонди, як правило, і сьогодні животіють в підвалах (в кращому разі - в цокольних приміщеннях). Я не знаю жодної медичної бібліотеки, за винятком Державної центральної наукової медичної бібліотеки (ДЦНМБ, м.Москва), для яких за роки соціалізму були збудовані типові приміщення. Не дивно, що отримавши в 1931 році з бібліотек Ленінграда та Москви 100 тисяч примірників літератури, УДМБ не мала приміщень для її зберігання ні в Харкові, ні в Києві, ні в Одесі.

Напередодні війни, за браком приміщень, УДМБ переселили в колишній будинок вищезгаданих Геймановичів (вул.Сумська,4).

Під час війни були знищені майже всі обласні медичні бібліотеки. В Харкові згоріло книгосховище стародруків (46 тисяч томів). Окупанти вивезли багато дисертацій, а також матеріали майже всіх з'їздів хірургів.

Ризикуючи життям, бібліотекарі ховали найцінніші видання в підвалах книгосховищ, збирали і привозили в книгосховище власні бібліотеки харківської професури, лікарів, а також бібліотеки науково-дослідних інститутів, за що після війни були нагороджені медалями та орденами.

Після звільнення Харкова, коли Україна була ще в окупації, зразу ж відновилася робота бібліотеки. Її працівники виїжджали в тільки що звільнені обласні центри України і відновлювали, або ж заново створювали обласні медичні бібліотеки. За 1943 - 1960 роки із УДМБ їм було передано більше як 500 тисяч книг та журналів.

В 1948 році УДМБ рішенням МОЗ УРСР була реорганізована в Харківську державну наукову медичну бібліотеку. Як наукова бібліотека, вона продовжувала свою діяльність, обслуговуючи 15 - 17 тисяч наукових працівників, практичних лікарів та студентів, надавала методичну та практичну допомогу в роботі 2 500 бібліотекам, щорічно поповнюючи свій фонд 25 - 35 тисячами назв вітчизняних та іноземних видань медичної літератури, співпрацювала та координувала свою діяльність з республіканськими та обласними медичними бібліотеками СРСР, проводила всесоюзні республіканські та обласні семінари та наради, складала та видавала ретроспективні бібліографічні покажчики, традиційно долучаючи до цієї роботи відомих вчених. Разом з ДЦМНБ (Москва) та РНМБ (Україна) здійснювала аналітичний розпис збірників наукових праць науково-дослідних інститутів та вузів СРСР, вела розпис 30 загальномедичних журналів держав соціалістичної співпраці. Бібліотека, одна з перших в Україні, запровадила міжнародну пошукову мову MESH для організації предметного каталогу та виконання інформаційно-бібліографічної роботи. Вона веде електронний каталог довідково-інформаційного фонду, здійснює науково-методичне та практичне керівництво мережею медичних бібліотек.

Для такої масштабної роботи необхідно було постійно готувати та підвищувати кваліфікацію бібліотечних кадрів, які б мали окрім інформаційно-бібліографічної та бібліотечної освіти і фундаментальні знання медицини. Неоціненну допомогу в освоєнні медичних знань (причому безкоштовно) на протязі багатьох десятиліть надавали наукові працівники Харківської медичної академії післядипломної освіти.

Про роботу бібліотеки написано сотні статей в центральних газетах, медичних журналах та бібліотечних виданнях.

В 1978 році, тоді головним лікарем 4-ї міської клінічної лікарні швидкої та невідкладної допомоги ім. проф. А.І.Мещанінова професором Яковцовим Іваном Захаровичем, було виділено приміщення і організована філія Харківської державної медичної бібліотеки, яка й до сьогоднішнього часу успішно обслуговує понад 1000 вчених, лікарів та студентів.

На базі бібліотеки підготовлено тисячі докторських і кандидатських дисертацій, монографій, наукових праць та статей, десятки тисяч лікарів отримали необхідні теоретичні знання. Відомі всьому світу медики Воробйов в.п., Сінельников Р.Д., Малая Л.Т., Корж О.О., Хвисюк М.І., Шалімов О.О., Ситенко М.І., Грищенко В.Т., Зайцев В.Т. та багато-багато інших годинами та днями, місяцями та роками працювали в читальних залах бібліотеки.

Значний вклад в розвиток медичної бібліотеки внесли вчені та керівники служб охорони здоров'я Харківщини Пушкар М.С., Мінак В.А., Сердюк О.І., Малоштан А.Я., Кропивкін О.О., Бурих М.П., Бобін В.В., Мартиненко А.А., Томах Ю.Ф., Кононов В.І., Кузік Н.І. та багато інших. Вони створювали умови для роботи бібліотеки, піклувалися про неї, приймали безпосередню участь в складанні капітальних біобібліографічних, тематичних, ретроспективних наукових покажчиків медичної літератури.

Завдяки багатьом поколінням медичних працівників - читачам бібліотеки - рівень охорони здоров'я в Харкові став вищим середньореспубліканського, а місто Харків є одним з найбільших науково-медичних центрів України.

У 1977 році, після того, як згорів Харківський театр російської драми та Рівненський драматичний театр, будинок по вулиці Сумській,4, перевантажений в 5-7 разів вище норми, службами Держпожнагляду був визнаний непридатним в протипожежному відношенні для подальшого функціонування в ньому бібліотеки та опечатаний. Комісіями МОЗ УРСР і Харківського облвиконкому це було підтверджено. Бібліотеці було передано п'ятиповерховий згорілий житловий будинок по провулку Театральному, 6 площею 6000 м2, звідки було відселено 120 сімей.

Реконструкція будинку проводилась з 1979 до 1991 року. "Втомившись від непосильної ноші будівництва бібліотеки", МОЗ УРСР в 1991 році перевело її на харківський обласний бюджет, передавши на баланс Харківського обласного управління охорони здоров'я. Після розвалу СРСР реконструкція була припинена через повну відсутність коштів для її продовження.

У 1985 році, коли велась широкомасштабна реконструкція цієї будівлі, а на вул. Сумській,4 було заборонено обслуговувати 17 000 читачів - бібліотека опинилася в безвихідному становищі. Постало питання про її закриття та звільнення працівників, які не були задіяні на будівництві. Тоді ректор Всесоюзного інституту удосконалення лікарів Хвисюк Микола Іванович проявив далекоглядну ініціативу і запропонував, тимчасово, до кінця реконструкції нової будівлі для бібліотеки, переселити ХДНМБ з вул.Сумської,4 в трьохповерхову будівлю на пл.Поезії,5 (будинок бувшого члена ХМТ Фабриканта М.Б.), яку на той час займали служби очолюваного ним інституту. На протязі двох діб він звільнив запропоноване ним же приміщення, куди було переселено бібліотеку. В цьому ж таки приміщенні вона знаходиться і зараз.

Будівля по вул.Сумській,4 була передана 1-й міській стоматологічній поліклініці. Книжковий фонд бібліотеки (1 100 000 екз.) з підвалів, за розпорядженням голови Харківської облдержадміністрації Дьоміна О.О., було перевезено та розташовано в облаштованому приміщенні "Обласного аптечного складу" площею 1200 м2 в селищі Васищеве, що значно знизило якість бібліотечного обслуговування користувачів. І навіть в свої теперішні не найкращі часи, в надзвичайно складних умовах існування, бібліотека обслуговує понад 10 000 читачів - наукових працівників, практичних лікарів та студентів.

У затвердженій програмі "Стратегія соціально-економічного (стабільного) розвитку Харківської області до 2020 року" передбачено розміщення бібліотеки у відповідному приміщенні. "Якісна медична освіта не може існувати без сучасної наукової медичної бібліотеки. В Харкові наукова медична бібліотека буде розміщена в достойному приміщенні разом з книгосховищем, щоб не було ситуації, яка є сьогодні. Ми плануємо створити електронну бібліотеку, щоб лікарі, які працюють в районах, мали доступ до сучасної наукової літератури...Гріш нам ціна, якщо ми цього не зробимо" - заявив, виступаючи по телебаченню, заступник голови Харківської облдержадміністрації Ігор Шурма.

Для вирішення питання, в лютому 2010 року Харківською облдержадміністрацією, бібліотеці було запропоновано будівлю по вул.Артема,47, яка не потребує капітальних вкладень.

Бібліотека на це надіється і готова здійснювати названу програму.


Мисько Я.В.- заступник директора з наукової роботи ХНМБ